У результаті систематичних забруднень повітря й води усе більше деградує міське середовище. Клімат великого міста значно відрізняється від клімату навколишньої місцевості. Фізичною основою його формування є зміна складових теплового балансу, обумовлених особливостями зміни характеру поверхні, що підстилає.
Багато міст миру — Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Чикаго, Детройт, Лондон, Токіо й інші обкутані завісою густого туману (смогу). Отрутні гази — не єдиний бич таких міст. Не менш шкідливий вплив робить пил. Наприклад, щорічно на кожний квадратний кілометр території міста Мюнхена випадає в середньому 8,6 т пилу. У Токіо щомісяця на один квадратний кілометр площі міста випадає більше 23 т пилу й сажі, що викидаються в повітря заводами й фабриками. Над гігантським містом майже завжди висить смог. Великі озера, розташовані між США й Канадою, настільки забруднені, що стали символом деградації навколишнього середовища. У ФРН визнане, що забруднення Рейну потоками хімічних відходів привело до катастрофічного положення.
Існують проблеми висотного будівництва, безпосередньо дотичних міських ландшафтів. Зокрема, одна з дуже серйозних проблем — затемнення вулиць і більше низьких будов. Деякі ділові райони сучасних капіталістичних міст ніколи не висвітлюються сонячним світлом, у той час як у ряді країн (наприклад, у Японії) сонячні промені відіграють важливу роль в обігріві приміщень. Скупчене висотне будівництво приводить до утвореннябетонних ущелин пронизуються, що вітром «,». При такій забудові різко зростає побутове забруднення повітря, і створюються умови для концентрацій забруднень в атмосфері міст і утворення смогів.