У проектних роботах з районного планування завдяки глибокому проробленню й аналізу географічних, економічних, інженерно-технічних, архітектурно-будівельних умов району (регіону) приймається доцільне взаємне розміщення виробничих і невиробничих будинків, а також вибирається та або інша система розселення.
У містобудівній і архітектурній практиці країни постійно підвищується значення районного планування. Це є результатом науково-технічної революції й пов’язаного з нею науково-технічного прогресу, що проявляється в росту потужностей промислових підприємств, створенні комплексу взаємозалежних підприємств, все більшої концентрації населення в районах підвищеної урбанізації (агломерації й ін.). У СРСР прийняті дві стадії за рішенням районного планування-схеми й проекти районного планування. Проектні рішення приймаються для двох періодів — першої черги (7…10 років) і розрахункового строку (25…30 років). Для досягнення оптимальних економічних, інженерно-технічних, містобудівних, архітектурно-будівельних і інших рішень широко застосовують математичні методи й обчислювальну техніку.
У цей час у проектній і будівельній практиці застосовують різні форми розміщення промислових підприємств як у місті, так і за його межами, а також терміни, що характеризують планувальну структуру й організацію промислових територій — промислові й промышленно-селитебные райони, промислові вузли (група підприємств), промышленно-селитебные комплекси і їхні промислові зони й окремо варті, тобто обособленно розташовані, підприємства (при відповідному технологічному, техніко-економічному й іншому обґрунтуваннях).