Найбільше гостро коштує питання оздоровлення середовища в самому місті — міського середовища, тому що шкідливий вплив міст на людський організм наближається до небезпечної межі. Найбільш важкорозв’язна проблема оздоровлення середовища в центральних районах сформованих міст. У них спостерігається найбільша щільність денного населення й потоків міського транспорту. Центри міст майже позбавлені зелені, у них різко погіршуються умови життя — мікроклімат, чистота повітряного басейну,
отже, порушується екологічна рівновага середовища.
У вітчизняній літературі звичайно в «міське середовище перебування» включають наступні компоненти: природно^-природні — повітря, вода, клімат, рельєф, рослинний і тваринний мир; штучні, тобто технизированные, — різні будинки виробничого й комунально-побутового призначення, інженерні й транспортні шляхи, ряд споруджень по транспортуванню й переробці відходів і т.д.; соціальні, пов’язані з медичним, торговельним, просвітнім забезпеченням населення, і ін.
У справі охорони й поліпшення навколишнього середовища більша роль належить містобудівній науці, що веде розробку прогнозів перетворення міського середовища за допомогою архітектурно-планувальних рішень. Це завдання винятково важлива й разом з тим складна, тому що містить у собі дослідження більших циклів круговороту в природі у взаємозв’язку із процесами міського розвитку.