Проблемі охорони навколишнього середовища, раціональному використанню її ресурсів останнім часом надається особливо важливе значення, вона стала однієї з актуальних проблем сучасності. Охорона оточую, щей природного середовища являє собою
комплексну проблему, що вимагає постійного проведення широких науково-теоретичних досліджень і практичних заходів, пов’язаних із захистом природного середовища від руйнування й забруднення, доцільним використанням і відтворенням природних ресурсів для задоволення потреб людства в умовах науково-технічної революції.
Інтенсивність впливу людської діяльності на природу досягла таких масштабів, що може привести до порушення динамічної рівноваги в біосфері. Далеко не завжди ця діяльність приносить позитивні результати. Досить часто людина прямо або побічно завдає шкоди навколишньому природному середовищу й самому собі як найбільш активному компоненту системи «населення — господарство — природа». При цьому варто визнати той факт, що розвиток індустрії неминуче, що припинити вплив суспільства на природне середовище неможливо, тому що це означає припинити людську діяльність, працю, основу існування людства.
Радянські вчені вважають, що перетворення біосфери в біотехносферу — процес історично обумовлений і цілком закономірний. Ні науково-технічний прогрес, ні масштаби сучасного виробництва самі по собі не припускають неодмінного руйнування природного середовища.
Інтенсивність впливу
Таким чином, вплив науково-технічного прогресу на природне середовище вкрай суперечливо: з одного боку, з’являються нові науково обґрунтовані методи додатка техніки до використання природи, що забезпечують її поліпшення й охорону, з іншого боку - різко підсилюється «технічний тиск» на зовнішнє середовище й природу самої людини.
Результатом господарської діяльності, що бурхливо розширюється, людства є істотне збільшення навантаження на навколишнє середовище . Які ж сьогодні масштаби негативного впливу людини на біосферу? За останні сторіччя на планеті зведено до третини лісів, зникли сотні видів тварин. За наявним даними щорічно у світі добувається більше 100 млрд. т руди, горючих речовин і будівельних матеріалів, виробляється близько 50 млн. т синтетичних матеріалів, використовується 92 млн. т мінеральних добрив і велика кількість ядохимикатов. Викидається в атмосферу й забруднює повітряний басейн більше 200 млн. т окису вуглецю й 50 млн. т вуглеводнів (в основному автомобілями), близько 150 млн. т двоокису сірки й т.д. Енергетичні установки виділяють в атмосферу в рік більше 200 млн. т золи й 60 млн. т сірчистого ангідриду. Заводи миру щорічно скидають 32 млрд. м3 неочищених вод, 250 млн. т пилу, 70 млн. т отрутних газів. При цьому потужності промислових підприємств і агрегатів збільшилися в 10 разів за 20…25 років і в 100 разів - за 40…50 років. Наприклад, продуктивність металургійних заводів на початку 20-х років становила близько 200 тис. т стали, в 30-х -1,0…1,2 млн. т, у цей час - 8…10 млн. т і більше, прогнозується потужність порядку 20…24 млн. т стали.
Особливо небажаний вплив на навколишнє середовище хімічних, нафтохімічних, металургійних, целлюлознобумажных підприємств і інших джерел.