Поряд зі сформованими елементами промислових територій документами XXVI з’їзду передбачені створення й розвиток територіально-виробничих комплексів (ТПК). Вони є прогресивною просторовою формою реалізації цільових народногосподарських програм і забезпечують територіально-галузевий принцип керування народним господарством. Однак є труднощі, обумовлені об’єктивно існуючими протиріччями між галузевим і територіальним плануванням і керуванням і ін., які будуть переборені в процесі проведення відповідних досліджень.
У науково-технічній і містобудівній літературі по суті вживають різні терміни й поняття, що характеризують ті або інші, часом тотожні промислові територіальні утворення, що підтверджує думка, що термінологія, що визначає територіальну структуру, у цей час відпрацьована ще недостатньо чітко й вимагає завершення.
На думку ряду фахівців в області промислової архітектури й будівництва (Е. Матвєєв, Н. Соколов, Г. Черкасов і ін.), ні одну з реально прийнятих форм у практиці взаємного розміщення промислових і селитебных утворень не можна вважати універсальної й постійної. Кожна з них має свої переваги й недоліки. Тому їхнє застосування в проектній практиці визначається обліком ряду обставин: характером виробництва, чисельністю працюючих, розмірами промислових територій, характером урбанізації, станом ландшафту, системою й організацією транспортних зв’язків і поруч інших конкретних умов і вимог.